Життя поета - в його віршах

       Під такою назвою на відділі обслуговування учнів 7-11 класів проходить виставка-спогад, приурочена 125-річчю від дня народження геніального українського поета Павла Тичини.   
     Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). 
     Як поет,  П. Г. Тичина починав у 1906-1910 рр. з наслідування народних пісень та творів Т. Г. Шевченка. Перші друковані твори молодого поета з'явилися 1912 р. Подією величезної ваги в новочасній українській літературі став вихід у світ першої збірки віршів «Сонячні кларнети» (1918), пройнятої сонячною вірою в життя, людину, в рідний знедолений народ. 
     Протягом життя П. Г. Тичини існував постійний і надзвичайний тиск на нього, на його творчу активність. 
     У галузі поезії, прози, публіцистики, а також у науково-критичних працях Павло Тичина виявив себе одним із найосвідченіших радянських письменників, чия ерудиція охоплювала суміжні з літературою види мистецтва — музику і живопис. Павло Григорович чудово грав на кларнеті, та й у словах вловлював особливе, музичне звучання. Можливо, тому так легко давалося йому вивчення іноземних мов (він вільно володів п'ятнадцятьма). 

     Непереможну любов до України, надії на її майбутнє відродження висловив Тичина в поезії                                                                        

«Мадонно моя...»: 

Мадонно моя, Мати Пречиста, 

Мій Цвіте Голубий! 

Вступає в вік новий душа чиста. 

Дзвенить залізо. Мовчать бетони. 

За літами літа. 

Брини ж у серці, Мріє Золота, 

на різні тони...